Агресивна дитина.

Психологічні поради вчителю!

Здається, все добре зрозуміло, але як цього досягти вчителю? Пропоную вам принципи спілкування з агресивними дітьми:

§  Пам’ятайте, що заборони, підвищення голосу –  неефективні способи!

§  Дайте можливість таким дітям своєчасно зняти напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос.

§  Контролюйте свій  гнів, не надаючи йому форми погроз та звинувачень.

§  Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно перевести активність у корисне русло.

§  Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися.

§  Один із корисних способів змінити поведінку дитини – це "піймати" її на хорошому вчинку.   Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійки, просто скажіть, що вона стала сильнішою. Зробіть добре відношення звичкою.

§  Введіть штрафні санкції. Це можуть бути додаткові домашні завдання, наприклад. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки.

Допоможуть класні години, де  піде мова про почуття, емоції та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але ні в якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.

Пам’ятай про свої добрі (позитивні) якості, замість того, щоб запам’ятовувати погані.

• У всьому, що ти робиш, намагайся віднайти добре.
• Постійно згадуй свої успіхи.
• Пробачай собі помилки. Ти можеш ставитися до них суворо, але все ж ти їх припускаєшся. Визнай свою помилку і адекватно компенсуй втрати. Не перекладай провину на інших - це ознака безсилля, слабкості. Так само не перегни палку, звинувачуючи в усьому себе.
• Дій так, ніби ти найкращий, легкий у спілкуванні, надзвичайно розумний, гідний любові та інших радощів життя, і ти будеш таким.
• Шукай і приймай допомогу, підтримку і пораду, коли в цьому є потреба.
• Люби себе і свою зовнішність. Пам’ятай: той, хто любить себе, виглядає краще, має прекрасне здоров’я і добре ставиться до інших.
• Відмовся від переконання, що ти – “ безнадійний випадок”, “ невдаха”, якого “ ніхто не любить”. Коли ж ти так думаєш, то це може справді статися, оскільки ти сам переконуєш у цьому навколишніх.
• Учися слухати без оцінок і порівнянь, оскільки це може стати перешкодою у взаємостосунках.
• Умій сказати “ні”. Інколи ти швидко погоджуєшся зробити те, про що тебе прохають, остерігаючись осуду чи гніву з боку інших людей, аби вони оцінювали тебе позитивно.
• Відмовляйся від розмов, бажання помститися, скарг, від зайвих устремлінь, які підривають твою цілісність і особисту силу.
• Пам’ятай, що ти – недосконалий – і це цілком нормально. Ти – людина, яка може помилятися і виправляти свої помилки.
• Визнай себе таким, яким ти є – унікальним та оригінальним.

Живи теперішнім, і ти матимеш задоволення від життя!

1.Вранці піднімайте дитину з усмішкою та лагідним словом.

2. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви із цим не впорались – провини дитини в цьому немає.

3. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.

4. Забудьте фразу: « Що ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись.

5. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.

6. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши не влаштовуйте сварку. Говоріть із дитиною спокійно.

7. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань з 15 до 17 години.

8. Робіть перерви у виконанні завдань через кожні 20 хв. на 10-15 хв.

9. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, вживаючи слова «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», допоможіть дитині.

10. При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»

11. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її радощі.