Сьогодні доволі гостро постало питання патріотичного виховання. Тому, молоді батьки, намагайтесь приділяти увагу інтересам та розвитку своїх дітей, привчайте з самого дитинства любити та поважати Батьківщину. Ось декілька основних порад патріотичного виховання:
    1. Розповідайте дитині більше про красу своєї Батьківщини, родючість грунтів, чарівність степів та велич наших гір. Це допоможе візуально розвинути любов до наших земель. Україна - дуже красива та багатогранна держава.

   2. Розповідайте дітям історії про давніх козаків та князів Київської Русі, їхні славетні подвиги та перемоги, про які знають у всьому світі. Змалечку прививайте дітям цікавість до історії та культури нашого народу. Тоді дитина розумітиме, що українці - це сильна нація.

   3. Намагайтесь обмежити (обмежити, не забороняти) перегляд російських серіалів та телепередач. Не потрібно дитині з раннього віку замилювати очі чужою культурою.

     4. Більше розмовляйте українською, показуйте, яка наша мова милозвучна та красива. Слухайте хорошу українську музику, підтримуйте наш кінематограф. Будьте прикладом для своїх дітей, покажіть, що україньске - це стильно.

   Все залежить від батьків та виховання. У ранньому віці набагато легше полюбити свою Батьківщину, ніж у дорослому , тому треба виховувати це почуття у дітей вже з самого їхнього дитинства. Розпочніть з самих себе, і можливо, змінивши себе, колись ви зможете змінити інших. Ми - сильні. Ми - незламні. Ми - українці. То ж будьмо Справжніми Патріотами своєї держави Слава Україні!

Пам’ятка батькам:

1. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета - виростити її для життя серед людей.

2. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена у своїх силах.

3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина навчиться їх самостійно виправляти.

4. На навчайте того, в чому Ви самі необізнані.

5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість - ознака слабкості, показ Вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовні у своїх вимогах. Пам'ятайте, твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для - виконання правил, спокійним тоном спілкування.

7. Дозволяйте дитині відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою.

8. Виключіть із своєї практики вислів: «Роби, якщо я наказав». Поясніть, що це треба зробити тому, що це принесе користь. Дитина має звикнути до того, що діяти треба не за наказом, а тому що це доцільно, потрібно для когось.

9. Не порівнюйте свою дитину з сусідською. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

10. Ніколи не кажіть, що ніколи виховувати свою дитину, це означає, що Вам ніколи її любити.

 Зниження успішності, систематичні прогули та інші проблеми у процесі навчання.
 Часті безпричинні зміни настрою: від млявого до піднесеного, від байдужо-пригніченого до піднесено-ейфоричного.
 Хвороблива і неадекватна реакція на критику, зауваження, поради.
 Наростаюча опозиційність до батьків, родичів, старих друзів.
   Значне емоційне відчуження.
   Погіршення пам'яті та уваги.
   Напади депресії, страху, тривоги, поява фобій.
   Обмеження спілкування з друзями, батьками, родичами, значна зміна кола спілкування.
   Відмова від справ, до яких спостерігався інтерес, та від хобі.
   Зникнення з будинку цінностей або грошей, поява чужих речей, грошові борги.
    Не характерні раніше брехливість та неохайність.
Інтернет сам по собі не є «поганим» чи «хорошим», якщо взагалі можна говорити про таке глобальне явище у моральних категоріях. Усе залежить від людини, яка його використовує. Для когось він може бути ідеальним дослідницьким інструментом, для іншого – захоплюючим віртуальним світом, а ще для когось стане хворобливою пристрастю, манією.
"Кіберпростір - один зі способів зміни стану свідомості. Кіберпростір і все, що в ньому відбувається, видається реальним - часто навіть більш реальним, аніж сама реальність" - каже американський психолог Дж. Сулера.
Обговорювати феномен інтернет залежності почали відносно недавно. В 1994 році психіатр Кімберлі Янг розробила й помістила на веб-сайті спеціальне опитування і незабаром одержала майже 500 відповідей, автори 400 з яких були визнані, відповідно до обраного критерію, інтернет-залежними. В 1997-1999 роках були створені дослідницькі й консультативно-психотерапевтичні веб-служби з даної проблематики.
В 1995 році доктор Іван Голдберг один з перших дав визначення даному поняттю. Він виділив наступні основні симптоми цього розладу: використання інтернету викликає хворобливий негативний стресовий стан або дистрес; використання інтернету заподіює шкоду фізичному, психологічному, міжособистісному, економічному або соціальному статусу.

Пропонуємо Вам пройти тест для діагностики Інтернет-залежності за методикою Кімберлі Янг. Відповідь на кожне питання оцініть таким чином: «Ніколи» - 1 бал, «Дуже рідко» - 2 бали, «Іноді» - 3 бали, «Часто» - 4 бали, «Завжди» - 5 балів.
1.Чи відчуваєте Ви ейфорію, пожвавлення, збудження, перебуваючи за комп'ютером?
2.Чи потрібна Вам проводити все більше часу за комп'ютером, щоб одержати ті ж відчуття?
3.Чи відчуваєте ви порожнечу, депресію, роздратування, перебуваючи не за комп'ютером?
4.Чи траплялося Вам нехтувати важливими справами, в той час як Вибули зайняті за комп'ютером, але не роботою?
5.Чи проводите Ви в мережі більше 3-х годин на день?
6.Якщо Ви в основному використовуєте комп'ютер для роботи, чи берете участь у робочий час у чатах або виявляєте себе на не пов'язаних з роботою сайтах більш, ніж двічі на день?
7.Чи скачуєте Ви файли з заборонених сайтів чи сайтів еротичного спрямування?
8.Чи вважаєте Ви, що з людиною легше спілкуватися "онлайн", ніж особисто?
9.Чи говорили Вам друзі або члени сім'ї, що Ви занадто багато часу проводите "онлайн"?
10.Чи заважає Вашій діловій активності кількість часу, що проводиться в мережі?
11.Чи бувало таке, що Ваші спроби обмежити час, проведений в мережі виявлялися безуспішними?
12.Чи буває так, що Ваші пальці втомлюються від клавіатури або клацання кнопкою миші?
13.Чи траплялося Вам відповідати неправду на запитання про кількість часу, що Ви проводите в мережі?
14.Чи спостерігався у Вас хоч раз "синдром карпального каналу" (оніміння та болі в кисті руки)?
15.Чи бувають у Вас болі в спині частіше, ніж 1 раз на тиждень?
16.Чи буває у Вас відчуття сухості в очах?
17.Чи збільшується час, проведений Вами в мережі?
18.Чи траплялося Вам нехтувати прийомом їжі або їсти прямо за комп'ютером, щоб залишитися в мережі?
19.Чи траплялося Вам нехтувати особистою гігієною, наприклад, умиванням, голінням, причісуванням і т.д., щоб провести цей час за комп'ютером?
20.Чи з'явилися у Вас порушення сну і/або чи змінився режим сну з того часу, як Ви стали використовувати комп'ютер щодня?
Інтерпретація результатів:
20-29 балів – залежність від Інтернету відсутня;
30-49 балів – Інтернет-залежність не виражена чи слабо виражена, але пропонуємо прислухатися до наступних рекомендацій;
50-79 балів – мережа здійснює значний вплив на Ваше життя;
80-100 балів – Вам необхідна допомога психолога.

1.Встановити межу часу, який можна проводити в Інтернеті.
2.Змушувати себе час від часу кілька днів поспіль не працювати в Інтернеті.
3.Програмним чином заблокувати доступ до якихось конкретних ресурсів Інтернету.
4.Встановити для себе правило: не звертатися до мережі Інтернет протягом робочого дня (якщо тільки це не входить в робочі обов’язки).
5.Ввести відчутні для себе (однак без нанесення збитку здоров'ю) санкції за недотримання такого роду правил і обмежень.
6.Накладати на себе подібні санкції до тих пір, поки не відновиться здатність виконувати дані самому собі обіцянки.
7.Змушувати себе замість роботи в Інтернеті займатися чимось іншим.
8.Навчитися  отримувати від життя інші насолоди, здатні замінити або перевершити задоволення, яке Ви отримуєте від роботи в Інтернеті.
9.Звертатися за допомогою родичів, друзів чи психолога кожного разу, коли власних зусиль виявляється недостатньо.
10.Уникати таких зустрічей і перебування в таких місцях, які могли б спонукати Вас повернутися до адиктивної поведінки.

Особливу групу ризику становлять діти. Хоч вони, як правило, більш обізнані у сучасних технологіях, ніж їх батьки, але ще не мають достатніх соціальних навичок, щоб відрізнити правду від фальсифікації. 8 лютого2011 року, у День безпечного Інтернету компанія «Майкрософт Україна» презентувала дослідження, що демонструє поведінку в Інтернеті дітей та підлітків – користувачів мережі. Протягом останнього року кількість дітей віком 10-17 років, які опанували Інтернет, становила 96%, але про те, які ризики існують в мережі і як на них реагувати, знає менше половини. Окрім того, багато дітей безтурботно розміщують особисту інформацію і ходять на зустрічі з віртуальними знайомими.

Цікаві цифри (за матеріалами досліджень компанії "Київстар"):

· 78% українських дітей старше 6 років користуються інтернетом;

· 24% батьків не знають про те, що їхні діти виходять в інтернет через мобільні телефони;

· 9% батьків не підозрюють, що їхні діти виходять в інтернет через мобільні телефони батьків;

· 8% батьків не знають, що їхні діти відвідують інтернет-клуби;

· 27% дітей зізналися, що в інтернеті з ними контактували незнайомці, 30% з них пішли на контакт;

· 28% висилали фото віртуальним знайомим;

· 7% ділилися в інтернеті інформацією про сім'ю.

1. Розмістіть комп’ютер у кімнаті, яку використовують усі члени родини.
2. Використовуйте будильник для обмеження часу, якій дитина проводить в Інтернеті.
3. Використовуйте технічні засоби захисту: функції батьківського контролю в операційній системі, антивірус та спам-фільтр.
4. Створіть «Сімейні інтернет-правила», що містять правила онлайн-безпеки для дітей.
5. Проводьте більше часу із дитиною. Всіляко заохочуйте обговорення тем, пов’язаних з Інтернетом.
6. Навчайте дітей критично ставитися до інформації в Інтернеті і не повідомляти конфіденційні дані он-лайн.


Термінологічний словник

Фíшинг (англ. phishing ['fiʃiŋ] від fishing — рибальство) — вид шахрайства, спрямованого на неправомірне отримання конфіденційної інформації. Зазвичай зловмисник посилає електронною поштою підробку підофіційний лист- від банку або платіжної системи, - де вимагає «перевірки» певної інформації або виконання певних дій.Цей лист зазвичай містить посилання нафальшиву веб-сторінку, яка імітує офіційну,з корпоративним логотипом і наповненням, і містить форму, що вимагає ввести конфіденційну інформацію - від домашньої адреси до пін-коду банківської картки.

Кардинг – вид шахрайства, при якому проводиться операція з використанням банківської картки або її реквізитів, не ініційована або не підтверджена її власником.

Буллінг (англ. bullying) – залякування, переслідування, знущання, глузування й інші дії – які здатні налякати, принизити й іншим чином негативно впливати на дитину.  Цей вид насильства набув широкого поширення в середовищі підлітків. Вони створюють сайти, присвячені одноліткам, які з тих чи інших причин стають «ізгоями», розміщують компрометуючі їх фотографії, надсилають анонімні образливі та загрозливі повідомлення, розпускають непристойні чутки. Іноді сцени знущання знімаються на фото – або відеокамеру і потім поширюються через Інтернет.

Грумінг (англ. grooming) – входження в довіру до дитини з метою використання її у брутальних цілях.

Троллінг(віданглтроллінгу-.Ловлянаблешню) - розміщення в Інтернеті(на форумах,в дискусійних групах, у вікі-проектах та ін) провокаційних повідомлень з метою викликати конфлікти між суб'єктами, взаємні образи іт.п.Особу, що займається троллінгом, називають тролем,що збігається з назвою міфологічної істоти.

Spyware (шпигунське програмне забезпечення) – вид програмного забезпечення, призначення якого - збирати інформацію про дані, що зберігаються на комп’ютері чи про дії, які виконує користувач. До цієї групи можна віднести деякі види вірусів (троянський кінь), клавіатурні шпигуни тощо.